Лекции - Технологія будівельного виробництва

Оглавление
n1.doc (74 стр.)
Скачать
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   74

7.1.2. Монтаж нагрівальних приладів і стояків центрального

опалення


Приймаючи об'єкт для монтажу, звертають увагу на наявність: отворів і рівчаків для прокладання трубопроводів; штукатурки або іншого лицювання в місцях встановлення нагрівальних приладів і прокладання трубопроводів; позначок чистих підлог. Пристосування для кріплення трубопроводів і нагрівальних приладів встановлюють до штукатурних робіт.

Стояки систем опалення встановлюють переважно відкрито; приховане прокладання застосовують, якщо це відповідно обґрунтовано (під час такого прокладання в місцях розташування розбірних з'єднань і арматури передбачають лючки).

Стояки не повинні відхилятись від вертикалі більше ніж на 2 мм на 1 м довжини трубопроводу. Пристосування для кріплення стояків не передбачаються, якщо висота поверху до 3 м. В житлово-адміністративних будинках, де висота поверху більша за 3 м, кріплення стояка передбачається на половині висоти поверху; у промислових будинках стояк закріплюють через кожні 3 м по висоті.

В місцях проходу через перекриття, стіни і перегородки трубопроводи прокладають в гільзах з відрізків труб більшого діаметра або покрівельної сталі ( із зазором 15...20 мм, який заповнюється еластичним ущільненням), що забезпечує вільне видовження труб під час зміни температурних умов. Гільзи повинні на 20...ЗО мм виступати над позначкою чистої підлоги і бути врівень з поверхнями стін і стелі. Для однотрубних стояків зі зміщеними замикальними ділянками гільзи можна не передбачати.

Відстань від неізольованого трубопроводу до поверхні стіни для відкритого прокладання приймають такою, що дорівнює половині діаметра труби з допустимими відхиленнями + 5 мм.

Підводи до опалювальних приладів виконують з нахилом в напрямку руху теплоносія. Нахил приймають 5...10 мм на всю довжину підводу. Якщо довжина підводу до 500 мм, його прокладають без нахилу. Підводи прикріпляють до стін, якщо їх довжина перевищує 1,5 м.

За індустріальною технологією монтажу нагрівальні прилади доцільно встановлювати одночасно з монтажем стояків і підводів.

Радіатори слід встановлювати на відстані, не меншій за 25 мм від поверхні штукатурки, 60 мм - від підлоги, 50 мм - від підвіконної дошки. У приміщеннях лікувальних і дитячих закладів відстань від підлоги повинна бути не меншою за 100 мм, від штукатурки - 60 мм.

Кількість кронштейнів, що необхідні для встановлення радіаторів, визначається з розрахунку один кронштейн на 1 м2 поверхні приладу, але не менше від двох кронштейнів на радіатор; для двосекційних приладів - два кронштейни. Замість верхніх кронштейнів допускається встановлення радіаторних планок на 2/3 висоти приладу (рис.8.1, а). Якщо радіатори встановлюють на підставках кількість останніх повинна бути: 2 - кількість секцій до 10 і 3 - більша кількість секцій. Верх радіатора закріплюють.

Радіатори монтують в такій послідовності: розмічають місця встановлення поверхостояків і кронштейнів (планок) за допомогою розмічувального шаблона; висвердлюють або пробивають отвори; встановлюють кронштейни і заробляють їх цементним розчином або прибивають до стіни за допомогою будівельно-монтажного револьвера і дюбель-цвяхів. Навішують на кронштейни радіатори і вивіряють їх за допомогою рівня і виска.

Конвектори встановлюють на відстані: не менше ніж 20 мм від поверхні штукатурки до елемента оребрення (конвектори без кожуха); впритул до поверхні стіни (настінні конвектори з кожухом); не менше ніж 60 мм від стіни до кожуха (підлогові конвектори). Відстань від верху конвектора до низу підвіконної дошки не менша за 70 % від глибини конвектора. Відстань від верху конвектора "Комфорт-20" до низу підвіконної дошки не менша за 300 мм. Відстань від підлоги до низу настінного конвектора приймають такою, що дорівнює глибині приладу, але не меншою за 75 % від його глибини.

Послідовність монтажу конвекторів "Комфорт-20" наведена на

рис.7.1.



Рис. 7.1. Послідовність монтажу конквекторів"Комфорт-20": 1 - розмічування і встановлення кріплень; 2 - встановлення конвектора; З - приєднання трубопроводів стояка; 4 - встановлення лицьової панелі

Виконуючи монтаж конвекторів "Ритм", спочатку на покритті підлоги встановлюють станини, прикріпляють їх до підлоги і з'єднують між собою за допомогою болтів. Залежно від довжини нагрівальних елементів рухомі опори розміщають на необхідній відстані, пересуваючи їх в пазах станини. На опори вкладають нагрівальні елементи і з'єднують їх між собою і з підводами стояка муфтами і контргайками або зварюванням. Нежорстке з'єднання нагрівальних елементів із станинами дає змогу встановлювати конвектори в ланцюг завдовжки до І5м.

Чавунні радіатори з трубним вузлом з'єднуються через прохідні радіаторні пробки з подальшим затягуванням контргайками.

Стояки між поверхами з'єднують зварюванням або муфтами.

Компенсаційні розтруби передбачають на висоті 300 мм від верхнього підводу (рис.7.2). Після збирання стояка і підводів перевіряють вертикальність стояка, нахили підводів, міцність закріплення труб і радіаторів.



Рис. 7.2. Схема приєднання трубного вузла до чавунного радіатора: 1 - трубний вузол; 2 - прохідна радіаторна пробка; 3 - контргайка; 4 - компенсаційний розтруб (стаканчик); 5 - поверхостояк; 6-заглушка

Використовується декілька способів приєднання поверхостояків до радіаторних блоків: - різьозварювальний (верхній підвід з компенсаційним розтрубом зварюють з поверхостояком, а нижній з'єднують з поверхостояком за допомогою згону); - зварний (з'єднання з поверхостояком компенсаційними розтрубами і зварюванням);

- різьовий (за допомогою муфт); - хомутовий (в нашій країні рідко).

7.1.3. Монтаж розвідних трубопроводів і елеваторного вузла


Під час монтажу ровідних трубопроводів слід зберігати прямолінійність, задані нахили і в місцях, передбачених проектом, встановлювати компенсатори, нерухомі та рухомі опори. Мінімальні нахили розвідних трубопроводів для систем водяного опалення, а також для паропроводів, що мають нахил в напрямку руху пари, і конденсатопроводів - 0,002; для паропроводів з нахилом проти руху пари

Горищні розвідні трубопроводи прикріпляють до будівельних конструкцій за допомогою кронштейнів, сталевих підвісок; їх також прокладають по цегляних або бетонних стовпчиках. Підвальні розвідні трубопроводи прикріпляють переважно за допомогою кронштейнів. Підвіски, кронштейни і хомути повинні бути такими, щоб під час нагрівання забезпечувалось вільне видовження труб.

Монтажні схеми приєднання стояків систем опалення до верхніх розвідних трубопроводів зображені на рис.7.3.

Якщо зворотний трубопровід розташований під стелею підвалу в незручних місцях, стояк приєднують до розвідного трубопроводу з відступом від стіни, а запірну арматуру встановлюють горизонтально і паралельно до збірного трубопроводу охолодженої води.



Рис.7.3. Схеми приєднання стояків до розвідних трубопроводів, що прокладені по горищу: а) з похилим дахом; б) з плоским дахом

Верхні розвідні трубопроводи прокладають з підйомом в бік повітрозбірників, які встановлюють у найвищих точках системи. Повітрозбірники бувають горизонтальні і вертикальні, протічні і непротічні. На патрубках для випускання повітря встановлюють запірний вентиль з штуцером або розповітрювач.

Верхні розвідні трубопроводи прокладають по горищу або під стелею верхнього поверху. На горищу розвідні трубопроводи рекомендується розміщати не ближче за 0,6 м до внутрішньої поверхні зовнішніх стін горища (технічного поверху).

Нижні розвідні трубопроводи прокладають під стелею підвалу, у підпіллях, каналах або над підлогою першого поверху. Від стін підвалу або підпільного каналу труби повинні прокладатись на відстані, не меншій за 110 мм (для можливої їх теплоізоляції). Відстань від поверхні теплоізоляції до дна підпідлогового каналу повинна бути 40 мм, а до знімних плит каналу > 25 мм.

Розвідні теплопроводи в підвалі і на горищі монтують на зварних і різьових з'єднаннях в такій послідовності: розмічають місця встановлення кріплень; встановлюють кріплення; на встановлені опори вкладають ровідні трубопроводи (укрупнені вузли), вивіряють їх за заданим нахилом, і виконують з'єднання. Потім опуск стояка вставляють в компенсаційний розтруб або з'єднують опуск стояка з трубопроводом за допомогою згонів (спочатку насухо, а потім герметизують); закріпляють теплопровід на опорах. Якщо необхідно, то обварюють опуск стояка в компенсаційному стакані.

Для зниження непродуктивних втрат тепла розвідні і магістральні трубопроводи систем опалення покривають теплоізоляцією, товщина якої визначається проектом.

Для більшої індустріалізації робіт під час виконання теплоізоляції використовують перлітоцементні напівциліндри або шлаковатні чи інші подібні розрізні циліндри, які призначені для теплопроводів з температурою теплоносія до 150 0С, прокладених в прохідних каналах, технічних підпіллях і всередині будинків. Ізоляцію теплопроводів напівциліндрами виконують з перев'язуванням поперечних швів. Напівциліндри встановлюють насухо, впритул один до одного і стягують кріпильними хомутами (металевими пасами, товщина яких 0,3...0,5 мм, ширина 25...З0 мм).Шлаковатні розрізні циліндри виготовлені для трубопроводів відповідних діаметрів і мають захисне покриття з фольгоізолу.

Для компенсації теплових видовжень магістралей використовують повороти труб. В потрібних точках теплопроводу встановлюють жорсткі кріплення (нерухомі опори); якщо поворотів недостатньо, то використовують компенсатори температурних видовжень. Якщо система опалення підключена до теплової мережі з підвищеними параметрами теплоносія на вводі в будинок монтують елеваторний вузол, або інший вузол управління.

Елеваторний вузол постачається на будівельний майданчик, як правило, зібраним. Інколи його достачають на об'єкт у вигляді двох-чотирьох монтажних вузлів.



г

Рис.7.4: Послідовність монтажу елеваторного вузла: 1 - розмічування і пристрілювання кріплень; 2 - встановлення елеваторного вузла на стійки з кронштейнами; 3 - вивіряння; 4 - приєднання теплопроводів до елеваторного вузла

7.1.4. Особливості монтажу систем панельного і парового

опалення


Технологічна послідовність монтажу систем панельного опалення визначається місцем розташування нагрівальних панелей (в підлозі, у внутрішніх і зовнішніх стінах тощо) і їх конструктивними особливостями.

Нагрівальні прилади виготовляють у вигляді бетонних панелей з замоноліченими в них змійовиками або регістрами із сталевих труб, які до їх вкладання в бетон випробовують гідростатичним методом. До вкладання сталевого змійовика в бетон кінці труб закривають дерев'яними або пластмасовими корками, а для забезпечення нахилу і форми до нього приварюють планку жорсткості.

Під час приймання опалювальних панелей на будівельному майданчику нагрівальні елементи продувають повітрям і кінці труб знову закривають корками.

Нагрівальні панелі встановлюються загальнобудівельною бригадою, щоб їхні приєднувальні патрубки були відцентровані, а за відсутності розтрубів на одну з труб в кожному з'єднанні одягається насувна муфта з труби більшого діаметра. Спеціалізована монтажна організація тільки зварює стояки панелі (зварює розтруби або приварює насувну муфту до зовнішньої поверхні з труб, що з'єднуються) і випробовує системи.

Панельне опалення підлогового типу із замоноліченими сталевими трубами у вітчизняній практиці використовують в аеровокзалах, вестибюлях громадських будинків, дитячих закладах, плавальних басейнах, водолікувальних закладах.

За рубежем панельне опалення підлогового типу використовують як у будівництві, так і у реконструкції, модернізації і капітальному ремонті будинків різного призначення.

Монтаж трубопроводів парового опалення доцільно починати після встановлення нагрівальних пристроїв, нерухомих опор, розмічання місць розташування компенсаторів, паро- і конденсатопроводів.

Під час монтажу систем необхідно строго дотримуватись вимог проекту щодо збереження нахилів пароконденсатопроводів і монтажу пристроїв для спускання конденсату, видалення повітря і бруду.

Для періодичного продування системи в процесі випробувань і здавання в експлуатацію в тупиках на конденсатній лінії біля кінцевих нагрівальних пристроїв доцільно додатково встановлювати повітряні крани.

7.1.5. Випробування і здавання систем в експлуатацію


Здавання в експлуатацію систем опалення виконується в три етапи: зовнішній огляд, випробування гідростатичним або манометричним методами, випробування на тепловий ефект.

Під час зовнішнього огляду перевіряють відповідність виконаних монтажних робіт затвердженому проектові, правильність збирання і міцність закріплення труб, нагрівальних пристроїв, встановлення контрольно-вимірювальних приладів, запірної та регулювальної арматури, розташування спускних і повітряних кранів, дотримання нахилів, звертають увагу на відносну безшумність роботи насосів і системи в цілому, відсутність протікання в різьових з'єднаннях, секціях радіаторів, кранах, засувках тощо.



Рис.7.5. Схема гідравлічних випробувань системи опалення

Після зовнішнього огляду до початку малярних або інших лицювальних робіт систему опалення випробовують на міцність і герметичність. Для точнішого виявлення дефектних місць кожна система випробовується окремими ланками, а потім вся в цілому.

Випробовують систему водяного опалення відключивши джерело теплоносія (елеваторний вузол, водонагрівник, котел і розширювальний бак) гідростатичним методом тиском, що в 1,5 раза перевищує робочий тиск, але не менший за 0,2 МПа в найнижчій точці системи. Схема проведення випробувань зображена на рис.8.11.

Випробний тиск для випробування вводів в будинки і теплових вузлів, що приєднуються до теплоцентралей, узгоджується з керівництвом ТЕЦ. Системи парового опалення низького тиску (до 0,07 МПа) випробовують гідростатичним методом тиском 0,025 МПа в нижній точці системи, а системи парового опалення високого тиску (більше за 0,07 МПа) - тиском, що перевищує робочий на 0,1 МПа, але не нижчий ніж 0,3 МПа у верхній точці системи.

Парові та водяні системи витримали випробування гідростатичним методом, якщо протягом 5 хв падіння тиску не перевищує 0,02 МПа і якщо немає протікання води в місцях трубних з'єднань, в арматурі, нагрівальних приладах і обладнанні.

Системи парового опалення після випробування гідростатичним методом перевіряють на герметичність, впускаючи пару з робочим тиском системи.

Пневматичні випробування систем опалення виконуються так: систему заповнюють повітрям з надлишковим тиском 0,15 МПа; виявивши дефекти монтажу на слух, знижують тиск до атмосферного і ліквідують їх; потім систему заповнюють повітрям з надлишковим тиском 0,1 МПа і витримують протягом 5 хв. Система витримала випробування, якщо падіння тиску не перевищує 0,01 МПа.

Запускаючи систему опалення в роботу в зимових умовах, необхідно передбачати можливість швидкого спорожнювання від води, а також увімкнення і вимкнення частинами.

Ефективність роботи системи опалення визначається після її семигодинної неперервної роботи з теплоносієм в подавальному трубопроводі з температурою, не нижчою за 50 °С і робочим тиском.

Здаючи систему опалення в експлуатацію, подають комплект виконавчої документації (робочі креслення з внесеними змінами), всі акти приймання прихованих робіт, паспорти обладнання, акти гідравлічного і теплового випробувань системи.
Портфель ученика
© lib.rushkolnik.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации